Іноземний легіон: бліц-інтерв’ю з волонтерами-іноземцями про Б50
Розширення кола підтримки, зміцнення міжнародної солідарності, нові партнерства – усе це ефект від залучення іноземців до волонтерства відновлення.
Останніми місяцями у Б50 помітно збільшилися команда волонтерів-легіонерів. Громадяни інших країн приїжджають до столиці, аби відчути на смак пил зруйнованих осель у деокупованих громадах. Їхні інформаційні бульбашки лопаються об лопати й відра в Мощуні, при зустрічі обличчя до обличчя з прогресивними українцями – волонтерами Б50.
У бліц-інтерв’ю #ГероїБ50 француз, американець і канадійка розповідають про свій досвід допомоги й бачення відновлення України.
Том Ді Нунціо, волонтер і донатор Б50 із Франції
24 лютого я був у Великобританії. За 10 днів до цього я виїхав з України, адже бачив, що ситуація може погіршитися. Я пам’ятаю, як з поганими відчуттями їв свої останні сирники в аеропорту «Бориспіль». Моя дівчина залишилась в Україні і розбудила мене о 3-ій ранку з поганою новиною. Наступні дні я ледь міг спати, відчайдушно намагаючись дізнатися якомога більше подробиць про те, що відбувається. Я дуже хвилювався за людей в Україні, дуже хвилювався за руйнування країни. Я не міг (і досі не можу) зрозуміти, наскільки безглузді люди починають війни.
Ми з дівчиною повернулися в Україну в кінці квітня через її роботу. Пробули у Львові кілька місяців, а потім переїхали до Києва. У мене не було нагальної причини повертатися, окрім відчуття, що я повернувся додому.
Мене вразила реакція українського громадянського суспільства на початку війни, те, як люди об’єдналися у боротьбі за свою незалежність. І я подумав: якщо хтось може робити щось корисне, чому я не можу допомогти? Я не розмовляю українською і мені було важко бути учасником багатьох заходів, але зрештою я натрапив на Б50. З цього моменту все дуже прискорилося. Одного вечора я написав повідомлення, а наступного дня працював у Мощуні! Я написав листа на електронну пошту (так, я ще не звик до того, яким поширеним є Telegram в Україні😅), а через кілька годин Руслан відповів мені в Telegram, що зустрічаємося на метро Почайна наступного ранку. Пізніше він пояснив мені систему реєстрації, і далі проблем не було.
Попри те, що я бачив багато фотографій і звітів про знищення Мощуна, побачити це особисто було ще одним рівнем жаху. Мене дуже зворушили тамтешні люди, які втратили все, але були безмежно щедрими і вдячними.
Я дуже швидко порозумівся з іншими волонтерами Б50. Люди були дуже раді бачити іноземця, який прийшов на допомогу, і (якщо не враховувати національність) ми швидко зрозуміли, що у нас багато спільного. У процесі я також почав вивчати українську.
І в цьому типі роботи слова не завжди потрібні. Одна лопата – це купа тарілок, інша – туалетні приналежності з ванної кімнати. Кімната за кімнатою це було схоже на вторгнення в життя людей, викопування залишків зруйнованої нормальності. Зараз я не можу допомогти стільки, скільки хочу, тому я надсилаю донати Б50. З досвіду я знаю, що будь-які гроші, передані Б50, мають дуже велике значення і прямо впливають на життя людей.
Гарі Вендт, волонтер Б50 із США
Причин приїхати в Україну було багато. Я глибоко переживаю за майбутнє України та цю несправедливу війну, розв’язану росіянами.
Я люблю залишатися активним) Я займаюсь розвитком професійних бейсболістів у Колумбії, Південна Америка. Мій друг порекомендував мені разом волонтерити у проєкті Help Ukraine у Любліні, Польща. Там я знайшов інформацію про Б50.
Ваші волонтери – чудові, віддані справі та працьовиті люди. Я допомагав фарбувати бомбосховище у Новій Греблі та працював надворі у Мощуні, розчищаючи уламки розбомблених будинків. Я сподіваюся, що ця жахлива війна закінчиться до наступного літа. Якщо ні, я з радістю був би добровольцем знову!
Крістіна Солньєр, волонтерка Б50 із Канади
Мені потрібно було щось робити, і я хотіла бути тут, в Україні. Якби весь світ був тут волонтерами, можливо, з цим вторгненням було б уже покінчено.
Українці – сміливий і стійкий народ, який просто хоче жити, як будь-яка інша вільна нація. Культура, мова, архітектура, мистецтво та народ не є приводом для геноциду, а повинні процвітати. росія має знаходитися в кінці харчового ланцюга.
Я допомагала у демонтажі та прибиранні в Гостомелі та Мощуні. Мені подобається, як волонтерів переміщують у різні місця. Це добре, що є така допомога, адже потрібно ще багато зробити.
Я хотіла би повернутися і стати волонтеркою знову. Сподіваюся, що війна закінчиться, і Україна зможе рухатися вперед, що ваш народ перестане страждати.
Залучення до відбудови мешканців Європи чи Америки – ще один спосіб показати єдність України зі світом. Така підтримка у важкі часи дає надію, що разом ми можемо не тільки прибирати й відновлювати нашу державу, а й спроєктувати нову систему досягнення миру та стабільності.
Щоб поповнити іноземний легіон Б50, потрібно лише:
1. Ознайомитися з принципами залучення іноземних громадян до допомоги – https://b50.com.ua/en/join-en
2. Заповнити анкету іноземного волонтера – https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSf3ZQu33BLeaTL08fMD4msUws9jiCaBAZKf3NLWDAkXm2EuUQ/viewform
3. Підписати Договір про умови здійснення волонтерської діяльності нерезидентом – https://drive.google.com/file/d/1BDyadGnSDj0lJuYZWIdfhB7ToLBtODBA/view?usp=drive_link