До повномасштабного вторгнення цей навчальний заклад був справжньою гордістю громади: нещодавно відремонтовані приміщення та харчоблок, класи з сучасним інтерактивним обладнанням, ноутбуками майже у всіх учителів, принтерами (зокрема, 3D). Тут здобували освіту понад 350 дітей.

За майже місяць повної окупації села (і кілька тижнів проживання загарбників у ліцеї) росіяни нещадно знищили майже все комп’ютерне та мультимедійне обладнання, меблі (більшість кабінетів втратили близько 70% навчально-матеріальної бази!!!), викрали новенький шкільний автобус та замінували приміщення. Ударною хвилею від ворожих авіабомб було вибито майже всі вікна та двері.

Більшість педагогічного колективу школи під час окупації залишалися у Боромлі. Тож відразу після звільнення села 26.03.2022 р. працівники ліцею з небайдужими мешканцями громади почали прибирати наслідки окупації, а на початку квітня вже відновили навчання (дистанційно).

Попри свою красиву назву, Мирноград не є мирним містом, адже знаходиться недалеко від фронту і під час повномасштабного вторгнення неодноразово зазнавав ворожих ударів, а також приймав багато ВПО і військових.

До 24.02.2023 школу № 10 відвідувало 735 дітей! Наразі 634 учні отримують освіту дистанційно.

Бібліотечний фонд школи складає 24 317 екземплярів. Кількість книжок вражає, але якість, на жаль, ні: приблизно 40 % –російськомовні. Також у процесі навчання відчувається гостра нестача сучасної художньої літератури для дітей різного віку та галузевої літератури українською мовою.

Тож комплект із 50 сучасних якісних україномовних книжок стане не тільки поштовхом до розвитку місцевої молоді, а й кроком до українізації, адже юні мирноградці – майбутнє українського сходу й України в цілому.

Краснокутська громада Харківської області – одна з тих, де ситуація відносно спокійна (дуже відносно спокійна, адже наразі в Україні немає безпечних місць). Тут не було окупації та не проходили бойові дії, тож сюди приїхало дуже багато ВПО (минулої весни їх евакуювали з Харкова шкільними автобусами, часто під обстрілами). У вересні 2022 року у Краснокутській громаді проживало 18 000 переселенців (для порівняння: місцеве населення – 26 700 осіб). Допомога ВПО та підтримка ЗСУ – наразі головні завдання жителів Краснокутської громади.

У бібліотеці ліцею 6 500 примірників художнього фонду, значна частина – російською мовою. Фонд морально застарілий і зношений.

При цьому місцеві діти (найбільше – учні початкових і середніх класів) люблять читати. Особливо цікавляться коміксами, пригодами, казками. Не вистачає сучасної художньої дитячої літератури і творів зі шкільної програми.

На початку повномасштабного вторгнення росіяни пройшли через Холми. Населений пункт фактично опинився в облозі, при цьому, на щастя, не зазнав руйнувань і жахіть окупації. Наразі селище приймає ВПО та намагається жити нормальним життям, наскільки це можливо у воєнний час.

Колектив Холминської шкільної бібліотеки створює умови для цікавого дозвілля і розвитку місцевих дітей. Так, тут проводяться «Читання під відкритим небом», де діти знайомляться з книжковими новинками, спілкуються та грають у рухливі ігри.

Також працівники ЗОШ активно поповнюють бібліотечний фонд, адже місцева молодь справді любить читати.

Киселівська школа була побудована у 80-ті роки ХІХ століття (точної дати встановити не вдалося). Відразу навчання велося польською мовою. На українську перейшли у 1937 році.

До повномасштабного вторгнення рф в Україну ліцей відвідувало 124 учні.

Під час окупації навчальний заклад був базою ворогів (з відповідними нищівними наслідками: вікон і дверей немає, деякі стіни повністю зруйновані, техніка розкрадена). У бібліотеці ліцею було 7 109 книжок (виключно україномовних!). З них – 2 479 підручників. Наразі залишилось 20% з фонду.

Зі слів директорки ліцею, у місцевих дітей є інтерес до читання. Найбільше цікавляться творами сучасних письменників. 

Селище Іванків було одним із перших окуповане ворогами. Тут було все, що так люблять росіяни: обстріли, вбивства мирних жителів, мародерство, спалення історико-краєзнавчого музею, в якому зберігалася колекція картин Марії Примаченко.

Іванківська бібліотека також відчула на собі жахіття воєнних дій: постраждав дах будівлі, чимало книжок у сховищі «зловили» кулі. Попри це заклад продовжує розвиватися, проводити різноманітні освітні заходи і підтримувати українців.

Бібліотека була відібрана з-поміж заявок співробітниками Мелексіс-Україна, які працювали з Б50 в рамках корпоративного волонтерства. Б50 передав компанії наш список розвиваючої літератури. Співробітники обирали книги зі списку, купували їх і приносили в офіс. Паралельно відкрили рахунок у Monobank, щоб люди могли просто пожертвувати кошти на придбання літератури.

Бібліотеку вибрали самі працівники, адже хотіли підтримати заклад зі свого регіону й поповнити фонд бібліотеки, що постраждала від окупації.

Село Шандриголове на Донеччині – типовий звільнений від росіян населений пункт: потрощена техніка, вирви від снарядів, руїни та попелища, жодного вцілілого будинку, знищені дитсадок, школа, майстерня, клуб, бібліотека… З травня по вересень 2022 року село перебувало під російською окупацією. 27 вересня в рамках боїв за Лиман його було звільнено ЗСУ. Але фронт досі близько (25 км).

Оскільки місцева школа зруйнована, 16 дітей, які залишилися в селі, навчає у себе вдома вчитель української мови і літератури. Знищена також сільська бібліотека: до повномасштабного вторгнення вона налічувала 9 238 екземплярів, а наразі має всього 337 видань, подарованих небайдужими читачами. Зараз вона функціонує у форматі «бібліотеки в рюкзачку». Тож книжковий фонд потребує поповнення, особливо дитячої та довідково-інформаційної літератури. Тому 50 сучасних україномовних книжок від Б50 стануть дуже відчутним і дуже корисним подарунком для дітей з села Шандриголове.

Ця бібліотека – одна з кращих філій комунального закладу «Баштанська публічна бібліотека». Вона відіграє важливу роль у соціокультурному житті всієї громади, популяризуючи читання серед її жителів та виховуючи читацьку культуру серед молоді. Тут діє клуб за інтересами «Ріднокрай», який досліджує історію своєї маленької Батьківщини, вивчає її літературне та мистецьке життя.

На початку березня 2022 року Христофорівка потрапила під окупацію, російські військові зайняли будівлі історії села, у приміщеннях якого знадилася бібліотека. Тут вони творили безлад (як і скрізь, куди можуть дотягнутися): вибили двері, зламали замки, пошкодили вікна, меблі (з них, зокрема, будували барикади), повністю знищили 200 книжок (серед них – багато видань патріотичного спрямування) і формуляри читачів (спалили, готуючи собі їжу), залишили після себе купу сміття і бруду.

Бібліотека наразі потребує значного оновлення фонду, адже застарілі фізично і морально книжки не здатні задовольнити потреби сучасних користувачів. Тому отримання комплекту книжок від Б50 є надзвичайно важливим та цінним для Христофорівської бібліотеки.

Місто Білопілля знаходиться в 10 кілометрах від росії, тож недивно, що вороги постійно його обстрілюють усім, чим можуть (якось у Білопільській громаді пролунало 170 вибухів за тиждень!). Але життя продовжується, і навчання теж.

Білопільська гімназія № 5, де наразі навчається 114 дітей, зазнала значних руйнувань: будівля їдальні зруйнована вщент прямим влучанням «Шахіда», у приміщенні початкової школи та спальному корпусі вилетіли майже всі вікна, у бібліотеці – всі. Бібліотеку було перенесено й облаштовано в іншому приміщенні.

Питання приміщення вирішено, але існує проблема з оновленням бібліотечного фонду. Інтерес до читання учнів гімназії дуже високий. Вони цікавляться історичними темами, природничими, а учні 1-4 класів полюбляють читати казки, яких тут, на жаль, майже немає. Також не вистачає літератури сучасних письменників (українських і зарубіжних).

У гімназії навчається багато дітей з незахищених верств населення, які потребують особливої підтримки. Завдяки новим книжкам ці діти поринуть у світ пригод, дізнаються щось нове, цікаве, принаймні ненадовго забудуть про війну. Тож комплект від Б50 стане чудовим подарунком для відвідувачів Білопільської гімназії № 5.

У Ріпках, які знаходяться за 25 км від кордону з білоруссю, мешкають справжні герої – прості селяни, які без жодної зброї і жодного військового досвіду (!) змогли захистити свій дім від окупантів. На 8-й день повномасштабної війни сюди заїхали російські війська. Першу невелику ворожу колону зупинили ціною одного загиблого й одного пораненого, другу – мирним мітингом і переговорами, під час яких керівництву громади вдалося домовитись з загарбниками, щоб ті вийшли із Ріпок. Потім місцеві мешканці вчилися співіснувати з росіянами, які поставили блокпост за селищем і вирішували, які машини пропускати, а які – ні, підтримували одне одного і не опускали українські прапори (жовто-блакитні постійно стяги висіли над усіма адмінбудівлями).

У Ріпкинському ліцеї наразі навчається 504 дитини (багатьох привозять сюди з 19 (!) сусідніх сіл) і, попри війну, вирує життя: тут проводять змагання, різні тематичні дні, займаються садівництвом (діє екологічна ініціатива «шкільний сад»), на базі ліцею функціонує інклюзивно-ресурсний центр. Співробітники школи активно долучаються до волонтерства – заливають окопні свічки і роблять чайні суміші для ЗСУ.

На щастя, приміщення ліцею, зокрема бібліотеки, не зазнало руйнувань унаслідок бойових дій. Але книжковий фонд потребує оновлення. Наразі він налічує 7 210 видань художньої літератури, з них тільки 30% українською мовою і лише 10% нові (видані після 2004 року).

При цьому учні проявляють інтерес до читання. Найбільше полюбляють пригоди, фентезі, комікси, дитячі детективи і жахастики. Хлопці цікавляться енциклопедіями про тварин, транспорт, космос. Тож 50 сучасних україномовних книжок від Б50 значно оновлять й урізноманітнять фонд бібліотеки Ріпкинського ліцею.

З 24 лютого до 11 вересня 2022 року Козача Лопань, яке знаходиться всього за 2 км від кордону з росією, перебувала під тимчасовою окупацією. Вороги облаштували в селищі два своїх штаби й почали «наводити порядки» – поставили лояльну до себе «владу», тероризували, обшукували й обмежили пересування людей, облаштували дві катівні, де українців піддавали тортурам, зґвалтуванням і побиттям (особливо жорстоко загарбники поводилися з учасниками АТО й ООС).

Один з російських штабів був у будівлі ліцею в центрі селища. Перед дверима окупанти зробили барикаду з перевернутих столів, на кришках яких помаранчевим балончиком-фарбою вивели літери Z і пропагандистські лозунги. Усередині будівлі шалений безлад: скрізь поламані меблі, розкидані зошити, пляшки з-під алкоголю, на дошках крейдою виведені різні написи (обов’язково з літерою Z). Практично в кожній кімнаті залишилися напівзасохлі сліди людських випорожнень, запах – відповідний. Словом, після росіян школа – порожня. 507 дітей наразі навчаються дистанційно (освітній процес відновили у квітні 2022 року, ще під час окупації).

Зазнала втрат і бібліотека ліцею: вибуховою хвилею пошкоджено вікна, вороги спалили всі підручники, які знайшли (художню літературу при цьому не чіпали). У бібліотечному фонді до повномасштабної війни було 14 058 книжок, брошур, журналів, з них 6 905 художніх.

При цьому учні читають з задоволенням: підлітки найбільше цікавляться науково-популярною літературою та художніми творами програмових творів. Малеча полюбляє більше казки та розвивальні ігри. Тож ми впевнені: книжки від Б50 обов’язково знайдуть своїх читачів у Козачій Лопані!

Херсонська загальноосвітня школа I-III ступенів №39 «Школа-родина» розташована на околиці міста, за 5 км до Антонівського мосту і за 10 від аеродрому Чорнобаївка. Сама будівля школи дивом не зазнала руйнацій, але знаходиться рівно між цими двома точками постійних обстрілів

Під час окупації діти навчалися онлайн. Щоправда, не у всіх був інтернет і зв’язок зникав.

До вторгнення у школі № 39 навчалось 380 дітей, після – 450 (кількість збільшилася завдяки ВПО). Наразі освітній процес проходить дистанційно через загрозу обстрілів, які відбуваються в Херсоні майже щодня.

Школа і бібліотека дуже активні. Тут є Музей етнографії та побуту, діє гурток «Краєзнавець», де юні екскурсоводи проводять зустрічі з учнями школи та її гостями. Учні постійно долучаються до благодійної діяльності, зокрема до акції «Марафон добрих справ».

Хоча Кілія не була під окупацією, мешканці міста добре відчули на собі перебування російських військ на о. Зміїний, який розташований поруч. Місто обстрілювали багато і часто, і Кілія не зазнала руйнувань лише завдяки відмінній роботі ППО. Містяни також пройшли через інформаційно-психологічні атаки ворога про висадки десанту та «вам немає куди бігти», але мужньо вистояли.

На жаль, Одещина і зараз потерпає від постійних атак ворожими безпілотниками. Попри це приміщення Кілійського закладу загальної середньої освіти № 3, на щастя, не зазнало руйнувань. Сьогодні тут за змішаною формою (очно – дистанційно) навчається 582 дітей. У школі є укриття.

У бібліотечному фонді катастрофічно не вистачає україномовних книжок. Кілька разів тут проводили акцію «Подаруй книгу бібліотеці», але це не вирішило проблеми, тож досі не вистачає художньої, наукової та історичної літератури українською мовою. А така література вкрай необхідна, адже Кілія знаходиться на самому кордоні з Румунією і більшість населення – російськомовна.

Савинці – мальовниче селище міського типу, яке знаходиться на березі Сіверського Донця, в Ізюмському районі Харківської області, центр Савинської територіальної громади. Пів року громада знаходилась під російською окупацією. Три школи (з чотирьох) та один клуб знищені вщент (до фундаменту) і не підлягають відновленню. Постраждала і Савинська музична школа – вибиті вікна, велика дірка в даху, всі музичні інструменти втрачені.

На щастя, Савинський ліцей, де наразі дистанційно навчається 550 дітей (зокрема, ВПО), не зазнав серйозних пошкоджень (єдиний з усієї громади!). Будівля вціліла, але окупанти винесли 69 комп’ютерів, усі проєктори вирвали так, що їх не можна відновити.

Бібліотека закладу дивом не зазнала втрат – весь книжковий фонд залишився на полицях, але потребує оновлення. Наразі фонд художньої літератури налічує 10 648 видань, з них українською мовою тільки 30%, більшість надрукована у минулому столітті. Найбільше не вистачає книжок для молодшого та середнього шкільного віку.

Марганець знаходиться фактично на лінії фронту, відповідно – під постійними обстрілами важкого озброєння та безпілотників. Під час одного з постійних обстрілів було пошкоджено будівлю Марганецького ліцею № 9 (ударною хвилею розбило вікна бібліотеки), в якому в онлайн-форматі наразі навчається більше пів сотні дітей (зокрема, ВПО).

Попри те, що ліцей відносно молодий (працює з 1986 року), бібліотечний фонд – застарілий, у ньому лише 35 % україномовних книжок, 40 % – виданих після 2004 року, бракує україномовних книжок за шкільною програмою і галузевої літератури.

При цьому ліцеїсти люблять читати, а бібліотекарі активні. Зокрема, проводять акцію «Подаруй бібліотеці книжку», в рамках якої люди з різних куточків країни висилають бібліотеці ліцею № 9 художню та галузеву літературу українською мовою.