Мощун і спільнота Б50 – у статті DIE WELT
На початку вересня 2023 року на локацію в Мощуні, де працювали волонтери Б50, завітали німецькі журналісти. Їхній репортаж вийшов у виданні DIE WELT. Що побачили, відчули і написали німецькі журналісти про Мощун і активістів Б50, переповідаємо далі.
Про Мощун
Якщо ви їдете від Києва на північний захід, залишивши позаду Ірпінь, Гостомель і Бучу, то дійдете до дороги, всіяної кратерами – вона веде уздовж рукава річки Ірпінь до села Мощун, яке до російської навали мало тисячу жителів. Кремль планував використати його як базу для Києва: сюди було направлено російський спецназ із найкращою бойовою технікою, який знищив майже 80% будинків до того, як був зупинений українськими військами.
У битві під Мощуном загинуло близько 100 російських «елітних вояків», які мали за кілька днів узяти Київ і підпорядкувати його російському режиму терору. Якби не Мощун, бої дійшли б до столиці.
Неможливо не помітити сліди війни на селі – немає будинку, який би тією чи іншою мірою не постраждав від авіанальотів чи обстрілів. Після російської атаки Мощун виглядає як рельєф руїн, парканів, які потребують ремонту, і куп уламків, накопичених обабіч дороги.
Про локацію, господиню
У Мощуні ми зустрічаємо Катерину (господиню зруйнованого подвір’я). Вона стоїть у місці, де протягом багатьох поколінь проживала її сім’я. Сьогодні від нього залишилася лише купа уламків.
Дівчина згадує колишні часи у нині зруйнованому багатоквартирному будинку, де вона виросла разом із братом, якого 12.04.2022 забрали в полон росіяни в Маріуполі. В одному з будинків на подвір’ї батько Катерини створив деревообробну майстерню. У саду поруч були гойдалка та альтанка – в останню влучила перша ракета.
Усе було дерев’яне, усе згоріло. 10 березня нічого не залишилося…
Наші «визволителі» хотіли пройти через Мощун на Київ. Розташування було вигідне: ми з братом любили кататися на мотоциклі місцевим лісом до Києва. Росіяни, слава Богу, не дійшли.
Відразу після Великодня 2022 року Катерина вперше після російського обстрілу побачила Мощун:
Порожнеча. Всюди обгорілі та повалені дерева. Це наша пам’ять, – говорить вона, показуючи на руїни.
Про Б50
Вихідні, яскравий вересневий день. Біля Катерини з десяток людей прибирає завали та сміття з вулиці. У селі є волонтери, які допомагають прибирати ще одну зруйновану хату.
Залежно від ступеня руйнування є сенс знести або законсервувати частину будівлі – це питання безпеки, – пояснює волонтер Б50 Богдан. – Якщо я не маю з собою автомата, то ношу лопату. Чоловіків призивають в армію, і рано чи пізно, напевно, мене теж візьмуть.
Про важливість волонтерства для відбудови України розповідає інший активіст Б50 Руслан Габдулов:
Волонтерство – це наріжний камінь, який утримує країну від військового, політичного та соціального розвалу. – Наразі в країні багато різноманітних форм волонтерства — самотужки державі не впоратися з нинішньою ситуацією… Солідарність і робота громадянського суспільства – українська традиція. Коли трапляється лихо, люди почуваються потрібними й активізуються. Тільки потім думаєш, як це краще організувати.
Спільнота Б50 працює в Україні понад півтора року і продовжує розвивати свої проєкти:
Ми допомагаємо людям попрощатися з минулим, щоб будувати майбутнє, — каже Руслан, який координує проєкт з реконструкції пошкодженого житла. – Відновлення територій, які постраждали внаслідок бойових дій – це інвестиція в майбутнє. Війна триває, але людям теж треба жити. Ми їх у цьому підтримуємо.
Джерело: https://www.welt.de.
* Локація, на якій побували німецькі журналісти – одна з найбільших, де доводилося працювати волонтерам Б50. Сюди активісти Б50 приїжджали 10 разів. За цей час розібрали завали та демонтували стіни двох будинків, літньої кухні, сараю, погреба.