Стаття японського видання “Ранкове сонце” про роботу волонтерів Б50 в укритті Заворицької гімназії
Нещодавно волонтери Б50 з проєктів Реконструкція і Сховки закінчили трансформацію укриття Заворицької гімназії. Наразі це наймасштабніший подібний проєкт для нашої спільноти – на ремонт і декорування чотирьох кімнат для дітей (а також коридорів і технічних приміщень) активісти Б50 витратили загалом 1300 годин (а це 37 поїздок протягом 4 місяців)! Звичайно, результат того вартий, адже тепер 185 учнів гімназії мають безпечний і комфортний простір, де можна не лише пересиджувати повітряні тривоги, а й вчитися, гратися, спілкуватися.
Журналісти з різних видань/каналів/сайтів, а також з різних країн неодноразово писали статті/знімали сюжети про роботу волонтерів Б50. Локація в Заворичах не стала винятком. Так, у річницю повномасштабного вторгнення росії в Україну до наших активістів долучилися журналісти японської газети “Асахі” (“Ранкове сонце”).
“Асахі” – японська загальнонаціональна газета, одне з найбільших видань країни, виходить з 1879 року двічі на день: ранковим і вечірнім випуском. 4000 працівників створюють і близько 8 млн людей щодня читають “Ранкове сонце”.
Журналісти “Асахі” завітали у Заворичі 24 лютого і застали волонтерів з проєкту Сховки за творчим процесом. Того дня художниці Б50 Поліна Коруц й Анна Сарнавська працювали у кімнаті “Джунглі”: за допомогою проєктора наносили ексізи на стіни й розфарбовували їх.
Нижче наводимо перекладену статтю з “Ранкового сонця”:
З початку повномасштабного російського вторгнення кожен сьомий навчальний заклад в Україні був пошкоджений авіаударами або іншими способами. Задля безпеки учнів школи, які не мають укриття, не можуть проводити очні заняття.
24 лютого, через два роки після початку вторгнення, ми приїхали в село Заворичі, що поблизу Києва. Ми спустилися сходами до підвалу місцевої гімназії. Стеля низька, а в оточеному бетонними стінами притулку холодне повітря. У найбільшій кімнаті впритул один до одного стоять 18 спальних ліжок, освітлених блакитно-білим світлом флуоресцентних ламп.
Чи будуть діти спати тут серед тривог? Які сни вони бачитимуть?..
Координує творчий процес Поліна Коруц, 35 років, майстер манікюру з міста Київ. На вихідних вона їздить до шкіл і садочків Київської області, де розмальовує стіни підземних сховищ . Таким чином вона сподівається підтримати дітей у воєнний час, а також покращити їхній настрій.
Світ потребує кольору, а війна забирає його. Будинки згоріли від ракетних обстрілів. Небо затягнуте білим димом. Дороги, завалені уламками. Тіла людей втратили колір через закляклість. У цій країні занадто багато сірих, тьмяних, зруйнованих речей.
За допомогою проєктора на стінах з’являються заздалегідь підготовлені малюнки. Дельфіни, мавпи, кролики та жирафи танцюють. Волонтери наносять ескізи і розмальовують їх фарбами.
Поліна Коруц:
Синьою, жовтою, червоною, зеленою. Я використовую яскраві кольори. Відчуваю, що вони дають дітям крила, – сказавши це, вона усміхнулася.
Була осінь 2022 року, коли мене попросили почати малювати укритті. Першим був дитячий садок у Бучі (неподалік від Києва), де сталася різанина. Я продовжила малювати, і це вже моя восьма школа. Малювання дає мені сили. У мене з’явилося більше друзів.
Коли настане перемога і мир? Я давно про це мрію. Сподіваюся, що мені не доведеться боятися тіні ворога. Сподіваюся, що ми будемо жити вільним і мирним життям без страху війни.
Джерело: https://www.asahi.com/.
